димити
11задимлювати — юю, юєш і задимля/ти, я/ю, я/єш, недок., задими/ти, млю/, ми/ш; мн. задимля/ть; док. 1) перех. Наповнювати, насичувати, покривати димом, кіптявою. 2) перех., розм. Робити копчення. 3) тільки док., неперех. Почати димити …
12задимлюватися — юється, недок., задими/тися, и/ться; мн. зади/мляться; док. 1) Наповнюватися, покриватися димом, кіптявою. 2) тільки док. Почати димити …
13подимити — млю/, ми/ш; мн. подимля/ть; док. Димити якийсь час …
14продимлювати — юю, юєш і продимля/ти, я/ю, я/єш, недок., продими/ти і продимі/ти, млю/, ми/ш; мн. продимля/ть; док. 1) док. тільки продими/ти, перех.Насичувати або наповнювати димом; покривати, забруднювати кіптявою. 2) док. тільки продими/ти, перех., розм.… …
15диміти — див. димити …
16курити — I (що й без додатка цигарку, сиґару тощо), палити (зазв. люльку), смалити; кадити (чим і без додатка), дими[і]ти (чим і без додатка); покурювати, розкурювати, попахкувати (проводити час за курінням) II (роблячи що н., здіймати куряву, пил;… …
- 1
- 2
